БМ-31-12

БМ-31-12
Тип Реактивна система залпового вогню
Історія виробництва
Розробник СРСР
Виробник СРСР
Виготовлення з 1944 р.
Виготовлена
кількість
1800 шт.
Характеристики
Вага суха: 5300 кг
бойова: 6400 кг
Обслуга перевед. з похідного в бойове положення 3-5 хв.

Снаряд М-31
Вага снаряду 92,4 кг
Калібр 300 мм
Стволи довжина 3000 мм, 12 напрямних
Темп вогню час залпа 15-30 с
Дальність вогню
Максимальна 4300 м
Приціл макс. кут підвищення 50 град.

Двигун Шасі: Studebaker US6, ЗіС-151
Операційна
дальність
Запас ходу по шосе: 250-280 км
Швидкість макс. 65 км/год

БМ-31-12 у Вікісховищі

БМ-31-12 — модифікація гвардійських реактивних мінометів типу «Катюша». Вирізнялася використанням спрямовувачів стільникового типу. Для стрільби застосовувалися снаряди М-31, більш потужні, аніж снаряди М-13, що застосовувалися в БМ-13. За аналогією з «Катюшею» цій модифікації системи польової реактивної артилерії дали в народі прізвисько «Андрюша»[1].

Історія

У червні 1944 року на озброєння надійшла нова пускова установка БМ-31-12 для М-31 на шасі Студебекер ЮС6[2]. Перше бойове застосування «Андрюші» відбулося 17 липня 1944 року в районі села Налючі, залп 144 пускових рам-станків, оснащених 300-мм реактивними снарядами.

Всього за час німецько-радянської війни у війська надійшло 1800 БМ-31-12, з них 100 втрачено за час перебігу війни[1].

Технічні особливості

Пуск снарядів з пускової установки БМ-31-12 здійснювався не з транспортних закупорок, а зі спрямовувачів стільникового типу. Кожен зі спрямовувачів пускової установки складається із чотирьох труб діаметром 32 мм і довжиною 3 м, що знаходяться всередині восьмигранних обойм, які зв'язують їх. Труби комірки розташовані один щодо одного так, що в поперечному перерізі утворюють квадрат, в який вписується коло діаметром 306 мм. Таким чином, комірки є ніби стволами, що надають снарядам напрямок польоту. Дванадцять комірок спрямовувачів об'єднані в пакет, який складається із двох ярусів по шість комірок у кожному. Для стопоріння снарядів на спрямовувачах при русі установки розроблено спеціальне пристосування, що складається з верхньої та нижньої поперечних планок з колодками для закріплення снаряда спереду в похідному положенні, двох задніх відкидних решіток з тарелями і натягачами (для закріплення снаряда з боку зрізу сопла) і системи важелів, які дозволяють опускати або піднімати відкидні решітки і тим самим стопорити або звільняти снаряди. Цей пристрій був також блокуванням, яке виключає мимовільний пуск снаряда в похідному положенні установки. Завдяки наявності пристрою стопоріння снарядів на спрямовувачах пускові установки могли заряджатися у висхідному районі, висуватися на вогневу позицію, давати залп і покидати вогневу позицію до того, як противник завдасть по ній удару. Пускова установка має підіймальний і поворотний механізми, за допомогою яких забезпечується достатня точність і швидкість наведення пакету спрямовувачів по куту піднесення (від 10° до 48°) і по горизонту (± 10°) без пересування базового шасі. З прийняттям на озброєння таких бойових машин різко зросла маневровість і скорострільність важкої реактивної артилерії.

Снаряд М-31 для установки БМ-31 був 310 мм в діаметрі, він важив 92,4 кг і містив 28,9 кг вибухівки. Далекобійність — 6 км, тривалість залпу у БМ-31-12 (12 снарядів) — 7 — 10 секунд; час заряджання — 10 — 15 хвилин. Запуск проводився руків'ям електро-котушкою, з'єднаною з акумуляторною батареєю та контактами на спрямовувачах — при повороті руків'я по черзі замикалися контакти і в черговому зі снарядів спрацьовував пусковий піропатрон[3]. Вкрай рідко при великій кількості спрямовувачів на установці застосовувалися дві котушки одночасно. За характерну форму головної частини М-31 фронтовики називали Лукою Мудищевим[1].

Зображення

  • На шасі ЗІС-12 з БМ-13 і ІСУ-152, Сапун-Гора
    На шасі ЗІС-12 з БМ-13 і ІСУ-152, Сапун-Гора
  • На шасі ЗІС-12, Сапун-гора
    На шасі ЗІС-12, Сапун-гора
  • Стільникові спрямовувачі установки БМ-31-12
    Стільникові спрямовувачі установки БМ-31-12
  • Післявоєнна версія на шасі ЗІС-151 в музеї в Тольятті
    Післявоєнна версія на шасі ЗІС-151 в музеї в Тольятті

Примітки

  1. а б в «Лука» и «Катюша» против «Ванюши». «Техника и оружие» № 1 1995
  2. Постановление ГОКО № 6029сс от 9.06.1944 г.
  3. Гоголев Л. Д. Автомобили-солдаты: Очерки об истории развития и военном применении автомобилей. — М. : Патриот, 1990. — 191 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0226-5.
  • п
  • о
  • р
Серійна бронетехніка СРСР періоду Другої світової війни
Малі та легкі танки
Т-40 · Т-50 · Т-60 · Т-70 · Т-80 · Танк Гавалова Т-126 (СП)

Середні танки
Важкі танки
КВ-1 · КВ-2 · Т-150 · КВ-220 · КВ-3 · КВ-4 · КВ-1с · КВ-5 · КВ-1К · КВ-85 · КВ-9 · КВ-100 · КВ-122 · ЕКВ · ІС-1 · ІС-2 · Об'єкт 244 · Об'єкт 245 · Об'єкт 248 · ІС-3 · СТ-1 · ІС-5 · ІС-6
Вогнеметні
і хімічні танки
Сурогатні танки
НІ-1 · ІЗ
Легкі САУ
ЗІС-41 · 76,2-мм штурмова гармата підтримки · І13.73-СУ · І13.75-СУ · І13.76-СУ · СУ-76 · СУ-71 · СУ-15 · СУ-16 · СУ-ІТ-45 · СУ-74А · СУ-74Б · СУ-74Д · ГАЗ-75 · НАТІ-ЦАКБ · Винищувач танків (проєкт МВТУ) · СУ-85А · КСП-76 · ОСУ-76 · Су-85Б
Середні САУ
У-34 · СГ-122 · СУ-122 · СУ-Д25 · СУ-122М · СУ-85-I · СУ-85 · СУ-122-III · СУ-85-IV · СУ-76И · СУ-Д15 · СУ-85БМ-I/СУ-85БМ-II · СУ-100 · СУ-122п · СУ-122-44 · ЕСУ-100 · СУ-100М-1 · СУ-100М-2 · СУ-101/СУ-102
Важкі САУ
КВ-7 · У-18 · У-19 · СУ-152 · С-51 · С-59 · ІСУ-152 · ІСУ-122 · ІСУ-122С · ІСУ-152-1 · ІСУ-152-2 · ІСУ-122-1 · ІСУ-122-3 · ІСУ-130 · ІСУ-152 зразка 1945
Ерзац-САУ
ЗСУ
ЗІС-43 · Т-90 · СУ-72 · СУ-11 · ЗСУ-37
РСЗВ
БМ-8-24 · БМ-13-16 · БМ-8-48 · БМ-13Н · БМ-31-12
Бронеавтомобілі
ЛБ-62 · ИЗ · БА-64
Бронетранспортери
ТБ-42 · БА-64Е · Б-3
Броньовані тягачі
Т-20 «Комсомолець» · Об'єкт 42 · ЗІС-22Мб · АТП-1
Бойові аеросани та снігоходи
НКЛ-16 · 02СС · НКЛ-26 · РФ-8/ГАЗ-98 · БА-64-З
Курсивом виділені дослідні і ті що не пішли в серійне виробництво зразки

П:  Портал «Транспорт» П:  Портал «Військова техніка»