9А83

9А83
Пускова установка 9А83 ЗРС С-300В у бойовому положенні
Пускова установка 9А83 ЗРС С-300В у бойовому положенні
Тип Пускова установка
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні 1983 — т. ч.
Оператори Росія Росія
Білорусь Білорусь
Україна Україна
Історія виробництва
Розроблено 1969—1983 роки
Виробник СРСР СРСР
Росія Росія
Виготовлена
кількість		 понад 1 200 одиниць
Характеристики
Вага 47,5 т
Довжина не більше 12 250 мм
Ширина не більше 3 380 мм
Висота не більше 3 270 мм
Обслуга 3 особи
Головне
озброєння
 4 x ЗКР 9М83
Двигун
В-84
Виробник: ЧТЗ
Марка: В-84
Тип: Дизель
Максимальна потужність: 780 к.с. (573,5 кВт )
Конфігурація: V12
Циліндрів: 12
Витрата палива при змішаному циклі: 250 - 450 л/100 км
Охолодження: рідинне
Тактність (число тактів): 4
Рекомендоване паливо: ДЛ-0,2-40, ДЗ-0,2 мінус 35, ДА-0,2, ТС-1, Т-1, Т-2

840 к.с.
Підвіска індивідуальна торсіонна
Операційна
дальність
 250 км
Практична межа 0,025 — 30 км
Максимальна глибина 6 — 75 км
Швидкість 53 км/год
9А83 у Вікісховищі

9А83 — радянська та російська самохідна пускова установка зі складу ЗРС С-300В.

Історія створення

Розробка пускової установки 9А83 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи виконувались у московському НДЕМІ[ru].[2] До кінця 1973 були готові перші дослідні зразки для полігонних випробувань, а 3 січня 1974 на Ембенському полігоні[ru] почалися перші випробування.[3] Перший успішний запуск було здійснено у вересні 1974 року.[4] У 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 і зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[5]

Опис конструкції

Пускова установка 9А83 призначена для підготовки та запуску чотирьох зенітних керованих ракет 9М83. Ракети можуть бути розміщені як на самій пусковій установці в транспортно-пускових контейнерах 9Я240, так і на сполученій з нею пуско-заряджальній установці 9А85. Переведення ракет у бойове положення проводиться спеціальними гідроприводами. Установка забезпечує роботу зенітних керованих ракет з моменту їх запуску до ураження мети, здійснює підсвічування цілі, і навіть видачу коригуючих команд. Підготовка ракет до запуску виконується у разі надходження команд від багатоканальної станції наведення ракет 9С32. Установка здатна вести вогонь двома із чотирьох ракет із інтервалом 1-2 секунди. Під час роботи 9А83 відбувається постійний обмін інформацією з 9С32, проводиться аналіз цільовказівки та відображення положення цілі в зоні ураження.[6]

До комплекту бортової апаратури установки 9А83 входять[6]:

  1. Радіоелектронна апаратура з ЕОМ
  2. Засоби підготовки ЗКР 9М83 до старту
  3. Система телекодового зв'язку
  4. Обладнання топоприв'язки та навігації
  5. Газотурбінний двигун для автономного електропостачання.

Ходова частина

Усі засоби пускової установки 9А83 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 830» (рос. Объект 830).[7] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова та виробляється на ЛЗГТ[ru]. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[8]

Модифікації

Примітки

  1. ↑ ГОСТ 8.417-2002
  2. ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 258
  3. ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 272
  4. ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 282
  5. ↑ Давыдов М. В., Годы и люди, с. 266
  6. ↑ а б С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система — ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 8 червня 2011.
  7. ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, с. 274
  8. ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50

Література

  • Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО "НИЭМИ", электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесенными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
  • Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
  • Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.

Посилання

  • ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835 (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
  • С-300В (9К81, SA-12A, Gladiator; SA-12B, Giant), войсковая зенитная ракетная система (рос.). ОРУЖИЕ РОССИИ, Каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.